Експрес онлайн

Пошук

ТЕХНОЛОГІЇ

5 червня 1819 року народився Джон Кауч Адамс - британський математик і астроном, відомий тим, що першим відкрив Нептун.
5 червня 1977 року в продажі з'явився перший персональний комп'ютер Apple II.

Тривога у Приазов'ї: чи повториться Кримський сценарій

27.05.2018 18:00
Тривога у Приазов'ї: чи повториться Кримський сценарій
20 травня росіяни ультимативно закрили дві тисячі квадратних кілометрів Азовського моря для українських суден. Хоча не мали на це жодного права. Причина  — нібито проведення бойових стрільб. Однак усе може бути набагато серйозніше, пише газета "Експрес".
 
"В Азовському морі  — початок російського вторгнення,  — зауважує Андрій Клименко, голова спостережної ради фонду “Майдан закордонних справ”.  — Потрібні не вичікування, а державницька позиція, адекватна відповідь та кризове реагування... А то дограємося, як у Криму".
 
Оцінити теперішні ризики просимо Андрія Клименка, а також Юрія Каріна, військового експерта проекту “Інформаційний спротив", та експертів з міжнародних питань Вадима Трюхана і Сергія Пархоменка.
 
 — Розкажіть, будь ласка, докладніше, що відбувається в Азовському морі?
 
А. Клименко:  — Припис про заборону входу до району Азовського моря поблизу Бердянська у зв'язку зі стрільбами Чорноморського флоту РФ з'явився увечері 18.05.2018 приблизно о 21.16 за київським часом. Затримання суден, що прямували до/з Бердянська та Маріуполя, почались о 19.05. Військові кораблі та катери РФ, використовуючи договір від 2003 року, пройдуть, куди хочуть, формально опираючись на право мирного проходу.
 
 — А про який договір ви кажете? Чому Росія у цих водах так впевнено себе почуває?
 
А. Клименко:  — Поки діє Договір від 2003 року між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, немає навіть ніякої 12-мильної зони та державного кордону. Там чітко вказано, що військові кораблі РФ в Азовському морі користуються свободою судноплавства. Тобто росіяни можуть підійти впритул до берега  — і це буде законно. Тому нам треба негайно денонсувати згаданий договір та ганебні угоди 1993-го по рибальству, згідно з якими росіяни можуть вести "дослідження рибних запасів" за сто метрів від берега Генічеська та Бердянська.
 
 — Наскільки високий ризик того, що Путін нападе ще й з моря?
 
С. Пархоменко:  — Почнемо з Керченського мосту. Сумнівно, що цей об'єкт  витримає, якщо через нього перекидатимуть важку військову техніку. Попри те, маємо розуміти, що Росія тепер під усілякими приводами  — ремонтних чи укріплювальних робіт, військових чи антитерористичних навчань у Керченській протоці  — може перекривати доступ суден до українських портів в Азовському морі. Для Москви це ще один спосіб тиску на Україну. Усім очевидно, що міст  — інструмент гібридної війни.
 
Та, думаю, крім ускладнення руху суден, цей міст для України глобально нічого не змінить. Зрештою, появу цього  об'єкта можна обернути й собі на користь: після повернення Криму міст може стати символом з'єднання з українською Кубанню.
 
А. Клименко:  — Путіну потрібна вода для Криму, адже півострів без питної води не зможе існувати. А вода  — це Каховка, де є водосховище. А це  — Херсонська область. Поряд Генічеськ, неподалік Бердянськ (Запорізька область), Маріуполь (Донецька область). Там можна викликати реакцію проросійської частини населення, спровокувати заворушення чи теракти, а потім “попросити допомоги”. Втілення такого сценарію ми вже бачили.  При цьому потрібно розуміти, що є беззаперечна перевага російського флоту на Чорному та Азовському морях. Єдине, що може зупинити росіян  —  наявність натівських сучасних крейсерів або есмінців в акваторії та наша берегова оборона, бо ми знаємо, що у нас з корабельним складом великі проблеми.
 
В. Трюхан:  — Для України є один безсумнівний позитив від відкриття Кримського мосту: відтепер загроза широкомасштабної війни Росії проти України, зокрема задля створення так званого сухопутного коридору до Криму, знизилась у рази.
 
 — А ймовірність чергового посилення санкцій не приглушить кремлівські апетити?
 
Ю. Карін:  — Демонстрація сили на Азовському морі  — це спроба змусити Україну і ту частину світу, яка протистоїть агресору, піти на поступки Путіну. 
 
А. Клименко:  — Вибори президента РФ відбулися, Путін отримав, як йому здається, мандат довіри від виборців. Крім того, він вважає, що йому вдалося на міжнародному фронті стимулювати розкол у Європейському Союзі, а на темі “Північного потоку-2”  — ще й між ЄС та США. Путін майже виграв війну в Сирії. Програма переозброєння російської армії розпочалася майже 10 років тому й тепер дає свої результати.
 
Щоб розуміти весь рівень нахабства та самовпевненості російського керівництва, потрібно поглянути, як в один день Путін приймає у Сочі в себе на дачі сирійського кривавого диктатора Асада, а наступного дня до нього прилітає німецька канцлерка пані Меркель. А потім прибуває проросійський президент Болгарії Румен Радев. А далі приїздить на форум до Санкт-Петербурга президент Франції Макрон. Цього не було ще рік  — два тому. Вважалося, що якось не пасує пристойним людям зустрічатися з Путіним. А тепер все змінилося. Тому Путін не зупиниться. Було б наївно вважати, що в Україні буде лише тліючий конфлікт на Донбасі...
 
 — Як Україна може протидіяти новим спробам агресії?
 
А. Клименко:  — Якщо з нашого боку не посилять патрулювання, не буде демонстрації намірів витіснення російських катерів, різкого звернення до РФ та світового співтовариства, це може бути початком анексії Приазов'я.
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Ірина КОВАЛЕНКО
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Y

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter