ТЕХНОЛОГІЇ

Винахідник Єдлик Аньош створив самообертальні електромагнітні ротори. Після чого з'явилися громіздкі динамо-машини, які приводить у дію ремінна передача.

А завтра знову велика війна? Заява сепаратистів: не все так просто

02.08.2017 23:10
А завтра знову велика війна? Заява сепаратистів: не все так просто
Нині, коли в центрі інформаційної картинки українців опинилося нове псевдодержавне утворення, проголошене сепаратистами Донбасу і назване Малоросією, всі гаряче дискутують – що це? Навіщо? 
 
Дуже цікавий погляд з цього приводу висловив відомий російський політик-опозиціонер, мер Єкатеринбурга Леонід Ройзман. Він абсолютно переконаний, що створення "Малоросії" свідчить про підготовку Кремля до повномасштабного вторгнення в Україну.
 
"Назустріч виборам. Завтра – нова війна. Проголошення "Малоросії" на території всієї України, за винятком Криму, – не просто черговий фарс. Воно означає, що керівництво Росії вирішило припинити імітацію спроб мирного врегулювання і почати велику війну", – написав він. За його словами, за високу явку на виборах Путіна в березні 2018 року "буде заплачено кров'ю". 
 
Неабиякої тривоги додає і остання заява начальника Генштабу Збройних сил України Віктора Муженка.
 
Він стверджує, що Російська Федерація останнім часом наростила військову присутність на кордоні з Україною трьома мотострілецькими дивізіями, які призначені для ведення швидких  наступальних дій. “Це 3-тя (пункт постійної дислокації – Валуйки), 144-та (Смоленськ) та 150-та (Новочеркаськ) мотострілецькі дивізії. Дуже символічним є обрання російським керівництвом саме цих з’єднань для розгортання на постійній основі біля східних кордонів України”, – зазначив Муженко.
 
За його словами, організаційно-штатна структура, озброєння, та військова техніка, яка надходить на їх комплектування, свідчить про те, що ці російські дивізії є по своїй суті ударними.
 
Утім мало хто звернув увагу, що нова потенційна геополітична авантюра росіян почалася не 18 липня. Вгадати напрям їхніх думок неважко, якщо ретельно аналізувати, що вкидали в інформаційний простір за декілька тижнів  до проголошення "Малоросії"
 
Ось, наприклад, заява, яку зробив ще 4 липня  pociйcький пpoпaгaндиcт, диpектop Центpу вивчення Близькoгo Cхoду i Центpaльнoї Азії Семен Багдасаров: "Pociя мaє визнaти непiдкoнтpoльну Києву чacтину Дoнбacу пpaвoнacтупницею Укpaїни... Пo-пеpше, це мaють бути не двi "pеcпублiки", a oднa -- "Укpaїнcькa Нapoднa Реcпублiкa", якa є пpедcтaвницею укpaїнcькoгo нapoду. I в пoвнoму мacштaбi poзвивaти вiднocини з нею як з пpaвoнacтупницею Укpaїни".
 
Вiн дoдaв, щo безглуздo пiдтpимувaти вiднocини з Києвoм, aдже тaм "виpocлo цiле пoкoлiння, де ввaжaють cебе ocoбливoю нaцiєю, a pociян -- вopoгaми".
 
Через декілька тижнів щось схоже заявили вже сепаратисти Донбасу: "Ситуація зайшла в глухий кут. Ми пропонуємо план реінтеграції країни... Щоб зупинити громадянську війну, ми обговорили ситуацію і дійшли висновку, що Україна показала себе як така, що не відбулася. Київський режим не в змозі зупинити громадянську війну... пропонуємо заснувати державу Малоросія. Малоросія -- незалежна молода держава. На перехідний період до трьох років". Сепаратисти оголосили своєю столицею  Донецьк, а Києву відвели роль "культурно-історичного центру".
 
Але чому начебто проголошення дивної “Малоросії”, з якої кілька днів потішався український політикум, може насправді передувати новому витку війни? 
 
Аналізуємо ситуацію в розмові з експертом програми міжнародної та внутрішньої політики Українського інституту майбутнього Ігорем Тишкевичем та знаним українським істориком Андрієм Руккасом.
 
-- Отже, що це за ідея -- “Малоросії”? Чим вона відрізняється від попередніх ідей так званого державотворення під керівництвом Москви -- “Новоросії” і “ДНР/ЛНР”
 
-- Задум із “Новоросією” був такий, -- каже експерт Ігор Тишкевич. -- Спровокувавши якщо не всеохопні, то принаймні достатні для яскравої телевізійної картинки місцеві проросійські повстання, проголосити сепаратистські так звані народні республіки, а тоді вони, опершись на російські багнети, нібито самостійно і добровільно ухвалять рішення про відділення декількох областей і їх об’єднання в рамках нового псевдодержавного утворення Новоросія.
 
Це утворення було придумане для того, щоб розшматувати Україну. Новоросія мала відірвати від України всі східні та південні регіони.
 
А що таке “Малоросія”? Так званий конституційний акт сепаратистів проголошує територією цієї держави всю Україну, крім Криму. Називає себе правонаступницею України. Таким чином ми вже нібито бачимо перед собою не Україну і регіон,  контрольований проросійськими сепаратистами, а маємо начебто дваполітичні центри однієї країни, які воюють за ту саму територію.
 
-- Що така зміна сценарію дає Москві?
 
-- Це означає: якщо Кремль буде використовувати оці ідеологічні консерви “Малоросії”, то він не буде говорити про донбаських ополченців, а заявлятиме, що є класична громадянська війна за визначення майбутнього цілої держави між різними прошарками нашого суспільства.
 
Притім Росія як велика сусідня держава має визначатися, який із цих державних центрів визнавати. Звісно, зручніший для неї вибір -- керівництво “Малоросії”. Адже йдеться не просто про ватажків із проросійськими поглядами, а про звичайних найманців Москви, яких вона може тасувати в керівництві “держави”, як заманеться.
 
-- Гаразд, припустімо, парадигму змінили, маріонетки все чемно виконують. І яких цілей Росія таким чином може досягти?
 
-- З такого сценарію Кремль має одразу кілька вигод. По-перше, так можна спробувати скинути із себе відповідальність в очах світової спільноти за анексію чужої території. Недарма ж Захарченко одразу оголосив: Малоросія об’єднає всі регіони, крім Криму. Тобто ця так звана держава не визнає Крим українською (чи то пак “малороською”) територією
де-юре.
 
-- Але ж від того не зникне факт агресії та анексії!
 
-- Ну і що? Знаєте, як багато міжнародних санкцій було скасовано без усунення причин, через які вони були призначені? Чи не скасувала Ліга Націй у середині 1930-х років санкції проти Італії, запроваджені через агресію проти Абіссінії (Ефіопії), мотивуючи лише тим, що  санкції агресора не спинили, війну Абіссінія вже очевидно програє, тож підтримувати санкції далі нема ніякого практичного сенсу? Або чи не скасував Захід нещодавно санкції проти режиму Лукашенка в моїй рідній Білорусі, опираючись на аргументи такого ж штибу: мовляв, результату санкції за багато років не дали, то скільки ж можна?
 
-- Як реалізація проекту “Малоросія” може змінити ситуацію на фронті?
 
-- Нині ми бачимо певну ескалацію на фронті... Якщо Москва вирішить розвивати сценарій досягнення цілей через спроби масштабних наступальних операцій, то в особі “Малоросії” має відтепер нового актора, на якого можна списати черговий виток агресії. Російські війська можуть атакувати Україну з шевронами “Малоросії” і під перелицьованим прапором Богдана Хмельницького, який сепаратсити презентували як прапор нового утворення.
 
У підсумку -- нова ескалація, нова гаряча фаза війни і вихід сторін на якийсь новий формат перемовин. Умовно кажучи, Мінськ-3, в результатах якого було б суто російське бачення й були б усунуті ті зачіпки, завдяки яким Україна нині чітко пов’язала готовність виконувати свою частину зобов’язань із вимогою до Москви очистити Донбас від російських військ.
 
-- Насправді у Москві нічого не вигадували, -- приєднується до розмови історик Андрій Руккас, -- вони взяли підручники з історії і скопіювали звідти задум знищення української державності. Той, який на початку минулого століття вже був придуманий і який успішно втілили Ленін та його поплічники.
 
-- Як це сталося? У чому була запорука успішної реалізації цього сценарію сто років тому? Чи можемо ми уникнути такого ж результату?
 
-- Більшовики в листопаді й грудні 1917 року та січні 1918-го зробили три спроби здійняти повстання проти Центральної Ради у Києві. Але всі вони провалилися. У кількох прифронтових містах захопили владу, але тільки на лічені дні. Єдиний український
регіон, де їм відразу вдалося закріпитися, -- це Донбас. Так-так,
і тоді теж...
 
Після тих невдач більшовики спробували перебрати контроль над Україною ще одним способом. У грудні в Києві зібрався 1-й Всеукраїнський з'їзд рад селянських, солдатських і робітничих депутатів. Там більшовики сподівалися взяти ініціативу і провести рішення про визнання з’їздом радянської влади, проголошеної в Петрограді, визнання декретів Леніна і його Ради народних комісарів як центральної влади.
 
Однак і тут їх чекав провал. Всеукраїнський з’їзд рад обрав своїм головою Михайла Грушевського. Коли стало зрозумілим, що події розвиваються у небажаному напрямку, до Києва з петроградського Раднаркому приходить телеграма за підписом Леніна, Троцького і Сталіна. Телеграма містила ультимативні вимоги. 
 
Починалася вона з того, що Рада народних комісарів нібито визнає право будь-якого народу Російської імперії на самостійне вирішення своєї долі аж до негайного і безумовного відділення від Росії. Але в тому документі оголосили, що не визнають саме Центральну Раду на чолі України, бо вона, мовляв, відображає інтереси капіталістів, а не трудового люду -- робітників, селян і солдатів. “Хунта”, одне слово...
 
-- Як відреагувала на телеграму Центральна Рада?
 
-- Цю телеграму зачитали на 1-му Всеукраїнському з’їзді рад, і абсолютна більшість із приблизно 2200 делегатів відкинула цей ультиматум та висловила вотум довіри Центральній Раді.
 
І ось тоді починають реалізовувати сценарій, на який разюче схожі заяви теперішніх сепаратистів. Більшовики на чолі з Володимиром Затонським, опинившись у меншості (120 -- 130 осіб проти близько 2 тисяч),  демонстративно покидають з'їзд і перебираються до Харкова. Там саме в цей час відбувається 1-й з’їзд рад Донецько-Криворізького басейну, приблизно 80 делегатів. І ось приїжджі з Києва більшовики-невдахи та делегати донецько-криворізького з’їзду рад об’єднуються в Харкові й оголошують, що це вони 1-й всеукраїнський з’їзд рад, а той у Києві — такий-сякий неправильний-нелегітимний. Харківський з’їзд оголошує Україну радянською республікою, що визнає ленінські декрети і запрошує червоні війська на допомогу у встановленні більшовицьких порядків на всій території України.
 
Мало того! Вони навіть зберігають назву "Українська Народна Республіка" і, власне, на території України починає функціонувати дві Українські Народні Республіки -- одна із центральною владою в Києві, а друга -- у Харкові. Таке копіювання назв потрібне були для того, щоб заплутати широкі народні маси, які (тим паче, з тодішніми засобами комунікації) не мали змоги швидко розібратися в цих маніпуляціях. “Ви за кого воюєте?” -- “За УНР” -- “І ми за УНР!”
 
-- Як же цьому фейковому уряду вдалося взяти під контроль Україну?
 
-- Насправді це робила більшовицька Росія, лише з допомогою “мєстних таваріщєй”. Українці (навіть члени більшовицької партії) у маріонетковому уряді становили меншість. Володимир Затонський, народний секретар у справах освіти Радянської України розповідав: “Називали себе урядом, та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд без армії, фактично без території, бо навіть Харківська рада нас не визнавала. Апарату жодного...”
 
Але, попри цю фейковість харківського уряду, події розвивалися стрімко. 17 (30) грудня 1917 року Центральний виконавчий комітет радянської УНР проголосив маніфест про скинення влади Центральної Ради і Генерального секретаріату. Петроград став на бік харківського “уряду УНР” і, пред'явивши ультиматум Раді, почав воєнні дії. 25 грудня 1917 (7 січня 1918) року із території Росії збройні формування під командуванням Муравйова та Овсієнка, розпочали наступ на Київ. Притім існування в Україні двох центрів влади -- київського і харківського -- давало змогу уряду Радянської Росії формально триматися осторонь війни, називаючи це внутрішнім конфліктом.
 
-- І тоді українці виграти не змогли?
 
-- Так. Як наслідок, 10 березня 1919 року в Харкові ухвалили Конституцію радянської України. За цією Конституцією, державу назвали вже Українською Соціалістичною Радянською Республікою. У тій Конституції формально записали, що це незалежна держава. Але договорами встановили систему відносин з більшовицькою Росією, зокрема, спільну армію і безпеково-каральну службу — ЧК. 1920 року, уклали українсько-російський так званий “робітничо-селянський” договір про злиття деяких наркоматів з російськими. Такі договори керівники більшовицької Росії уклали і з керованими їхніми однопартійцями Білоруссю та Закавказзям.
 
А 1922 року дійшло до формального об’єднання всіх республік у єдину державу під назвою СРСР. Ми втратили державність на наступні сім десятиліть. 1934 року, коли Голодомором та іншим репресіями Кремль, як вважав, знищив будь-яку загрозу для свого контролю над Україною, органи влади республіки перенесли з Харкова до давньої столиці Києва...
 
-- Бачите аналогії із сьогоденням?
 
-- Так, прямі. Це один до одного те, що робить сьогодні путінська Росія: незалежність України ми визнаємо, це наш братній народ, братня держава, але ми не визнаємо київської хунти Турчинова, Порошенка і всіх інших. А тоді починаються активні бойові дії, реальна повномасштабна російсько-українська війна. Здаться, ми стоїмо  на порозі дуже тривожного періоду.
 
Андрій ГАНУС, Експрес
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

A

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter