ТЕХНОЛОГІЇ

Раніше здавалося, що таке можуть собі дозволити тільки власники розкішних багатомільйонних вілл. Сьогодні ж усе набагато доступніше.
Вірус "Bad rabbit", що цього тижня атакував сайти Міністерства інфраструктури, київського метрополітену та аеропорту Одеси, заблокувавши їхню роботу, також використовував при підборі па

Познущатись над ветеранами АТО? Будь ласка!

29.03.2017 16:00
Познущатись над ветеранами АТО? Будь ласка!
Із санаторію, якому держава виділила мільйони гривень на реабілітацію солдат -- тікають, через жахливі умови

Розбиті ліжка, холодні приміщення та свічки замість електрики, а в раціоні -- водянистий суп і пісна каша -- ось такі умови підготувала держава для тих, хто кожного дня ризикував на війні, втратив там здоров"я. Оздоровлюйтесь, якщо зможете! -- пише газета Експрес.

Нещодавно в санаторій на реабілітацію приїхали близько півсотні учасників АТО. Вони ж і поскаржились на нелюдські умови проживання.

Кажете, два з половиною мільйони гривень? Їдемо в село Модричі, щоби на власні очі побачити, як насправді реабілітовують бійців АТО.

...Наш автобус зупиняється біля лісу. Перед нами -- вузенька стежка та обдертий вказівник "Карпатські зорі". Багатообіцяючий напис. Шлях до місця призначення, а це два з половиною кілометри, долаємо за трохи більше, ніж 30 хвилин. Поки йдемо, не зустрічаємо нікого. А про те, що таки добралися до місця призначення, дізнаємось не одразу.

Безперешкодно заходимо на територію. Шлагбаум на вході піднятий. У дерев’яній хатинці, де, за логікою, мала би бути охорона, гуляє вітер. Навколо -- розруха та пустка. Неподалік від нас стоїть напіврозвалений автобус. Уся територія обгороджена старою зношеною сіткою, яка западає в різні сторони. Складається враження, що нею хотіли залатати авторитет санаторію.

Центральний вхід зачинено. Дивно, бо ж ми знаємо, що нещодавно на оздоровлення сюди прибули близько 50 бійців. Стукаємо у двері, але ніхто не відчиняє. Заглядаємо у вікно: в центрі великого залу стоїть подертий більярдний стіл, якщо його так можна назвати. Попри стіну бачимо старі, запилені крісла та вицвілий килимок, яким уже багато років обідає міль.

Так і хочеться закричати: “Аууу!Тут хтось є?”. Ні душі.

...Розшукуємо тих солдат, хто вже відпочивав у “Карпатських зорях”. Серед тих, хто побував у цьому санаторії -- 49-річний кримський татарин Джамал Джамхіров, який був тут з дружиною взимку. Хотів після фронту підлікувати нирки. Але стверджує, що гіршого місця відпочинку за своє життя не бачив.

"Заклад має вигляд піонерського табору, меблі совкові, -- каже Джамал. -- В кімнаті -- старе скрипуче ліжко з металевим дном та матрацом зверху. Бачили б ви ті матраци! Гірших навіть в окопах не знайдеш. Телевізор в кімнаті є. Але що з того, якщо немає антени? Мені довелось зробити її власноруч -- з двох бляшанок та дроту. Ще з тутешніх розваг -- обдертий більярдний стіл, і тенісний -- без ракеток".

Кімнати в санаторії, за словами чоловіка, просочені сигаретним димом. Цікавимось, а як тут годують?

"На сніданок -- вівсяна або ячмінна каші, хліб, маленький кубик чогось схожого на масло і тонка, як палець, сосиска. На обід, з першого -- борщ чи водянистий суп, на друге -- макарони або картопляне пюре з котлетою. З чого котлета? Навіть на кухні не знають!"

Оскільки Джамал мусульманин і не вживає свинини, чоловік поцікавився у персоналу, з якого ж м'яса зліплена ця котлета. Відповідь кухарів божественна: "Не знаємо!" Та й від такої одноманітної їжі в чоловіка загострилась виразка. Оце так оздоровлення, нічого не скажеш!

"У їдальню ми ходили у верхньому одязі, бо температура в усьому корпусі -- близько 10 градусів за Цельсієм, -- пригадує Джамал. -- Лише кімнати додатково опалювали обігрівачем. До речі, лікар призначив мені пити мінеральну воду теплою. Тож для мене її гріли кип’ятильником або ставили на ледь теплі батареї. Сервіс!"

До слова, дозволом на проживання у санаторії, як розповідає чоловік, була не путівка, у якій мали б бути прописані усі послуги, а звичайна заява на ім’я директора санаторію.

38-річний Любомир зі Стрия -- ще один боєць АТО, якому "пощастило" потрапити під сяйво "Карпатських зір". Він розповідає, що гаряча вода тут -- справжня розкіш. Її подавали лише у визначені години і то не щодня.

"За тиждень відпочинку в цьому санаторії мені вдалось помитись лише тричі. А щоб нормально поїсти, треба було брати таксі та їхати до міста. За поїздку щоразу доводилось платити 80 гривень, -- каже чоловік. -- Що тут ще робити? Можна поїхати на екскурсію в Карпати чи до монастиря, але за це потрібно додатково викласти близько 200 гривень. Щодо лікування, то я не проходив жодних процедур. Кому захочеться залазити у ванну, вкриту грибком та пліснявою? Тож я не витримав, побув чотири дні й поїхав додому".

Поїхав додому... То що, всі з санаторію тікають? Бо ми досі не можемо знайти жодної живої душі на території. Обходимо будівлю.

На одному з балконів байдуже хитається відірвана бляха. Сам же санаторій нагадує звичайний радянський оздоровчий заклад, який не чув слова "ремонт" уже багато років. Обдертий фасад будинку, пошарпані двері та розвалені сходи. Балкони не засклені.

Атмосфера, що панує тут, швидше нагадує зону відчуження, аніж місце відпочинку. Голі дерева, гробова тиша, вітер носить по території торішнє листя. Ідеальне місце, щоб поглибити свою депресію, а не вилікуватись від неї.

На дверях без ручки помічаємо наклеєний аркуш з розкладом роботи. Швидше за все, це їдальня. Про кашу, суп і котлету з невідомо чого ми вже чули від бійців. Раптом двері відчиняє чоловік середнього віку:

"Що ви тут робите?"

"Ми прийшли провідати бійців. Кажуть, що вони проходять тут реабілітацію. Де їх можна знайти?", -- запитуємо.

"Нема тут нікого!"

Слідом за чоловіком виходить світловолоса жінка. Як виявилось згодом -- директор санаторію.

"Справа в тому, що в нас немає світла через аварію. Тому можете тут нікого не шукати. Коли буде новий заїзд -- не знаємо".

Після цієї фрази чоловік квапливо вивів нас із території. Помічаємо, що навпроти розташована приватна відпочинкова база, де зі світлом усе гаразд.

Ось так. Робимо висновок: два з половиною мільйони гривень, санаторій, оздоровлення -- у паперах все правильно. А насправді -- умови жахливі. Такі жахливі, що бійці повтікали звідси геть. Нема нікого!

До речі, учасники АТО помітили цікаву закономірність: бійцям зі сходу України дають путівки для оздоровлення на захід. І навпаки. Бо так хлопці не знатимуть, куди саме їдуть.

Насамкінець, на сайті державних закупівель знаходимо додаткову інформацію про два з половиною мільйони. На 14-денну путівку для реабілітації одного бійця "Карпатські зорі" мали б витратити 4330 гривень. Очевидно, що сосиска, вівсянка, старі матраци та лімітована гаряча вода -- це не те, що вартує цих грошей. Тож постає логічне запитання: у чию кишеню потрапили тендерні кошти?

За даними системи YouControl, ТзОВ "Санаторій "Карпатські зорі" було зареєстроване у 2010 році й відтоді не раз вигравало тендери Мінсоцполітики. До прикладу, у 2013 році дохід від державних тендерів становив понад 9 мільйонів гривень.

Основною власницею (65% акцій) є Гаман Наталія Олександрівна. Цікаво, що вона стала співвласницею лише рік тому, а до цього, ще з початку заснування, власником був не хто інший, як Гаман Петро Ілліч, резонансний чиновник. У 2014 році його затримала СБУ за отримання хабара. До цього він працював у трускавецькому санаторії "Джерельце", а в 2005 році став начальником Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, у 2006 -- заступником губернатора, а за два місяці -- першим заступником голови Черкаської облдержадміністрації. У 2013 році очолив Головне управління Держземагентства в Черкаській області.

Ще один співвласник -- Дунас Юрій Омелянович, брат відомого прокурора з так званої городоцької династії Дунаса Тараса Омеляновича, який наразі є прокурором Миколаївської області. До цього він працював заступником прокурора області та начальником управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави у обласній прокуратурі.

Далі. Гладій Роман Федорович -- бізнесмен, власник кількох підприємств, що спеціалізуються на будівництві доріг та виробництві будівельних сумішей. У 2015 році подався у депутати від Блоку Петра Порошенка.

Ну, і Гримак Мирослав Іванович -- бізнесмен, керівник ТзОВ "Облагрошляхбуд", власниками якого, до речі, є... Дунас Омелян Михайлович та Гладій Роман Федорович.

У когось ще є запитання, чому в Україні тендери на оздоровлення бійців АТО виграють такі санаторії, звідки тікають люди?..

Христина БІЛЯКОВСЬКА, Наталія КІНДРАТІВ

Фото Наталії КІНДРАТІВ

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

v

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter