ТЕХНОЛОГІЇ

Балкон – найпопулярніше місце для сушіння випраних речей. Такий вибір цілком логічний: чисте повітря надає речам свіжості і значно пришвидшує процес висихання.

Мiсто наше i не наше

04.03.2017 12:00
Мiсто наше i не наше
Наш кореспондент з'ясував, якi настрої панують у Марiуполi, що три роки тому пережив окупацiю й вуличнi бої

...23 лютого 2014 року, Марiуполь, площа Ленiна. Агресивнi люди з кийками та прапорами Росiї трощать штаб проукраїнських активiстiв та розганяють учасникiв Майдану.

Далi стало ще гарячiше. 6 квiтня в Марiуполi проголосили владу "ДНР". Захопили мiську та районнi ради, штурмували вiйськовi частини. Загинули люди... У травнi-червнi Марiуполь стає мiсцем бойових дiй. Пiд час зачистки мiста вiд проросiйських бойовикiв вiдбуваються вуличнi бої. А 13 червня Марiуполь повнiстю звiльняють вiд "ДНР".

Далi мiсто стає адмiнiстративним центром Донбасу: за указом Президента України сюди переїжджають Донецька ОДА, обласне управлiння МВС. Лiнiя фронту нинi пролягає за якихось тридцять кiлометрiв вiд Марiуполя. Як змiнили мiсто i його жителiв цi бурхливi подiї?

...На вокзалi приїжджих зустрiчає увiнчаний нацiональною символiкою напис "Щиро вiтаємо в Марiуполi!" Диспетчер у гучномовець оголошує про прибуття поїздiв українською мовою. Та вже в касi касирка Наталя вiдмовляється спiлкуватися зi мною українською й кожне моє слово перекладає росiйською.

Неподалiк залiзничного вокзалу до мене пiдходить троє чоловiкiв у вiйськовiй формi. Представляються, просять документи на перевiрку. У Марiуполi це вже звична справа -- у рамках боротьби iз сепаратизмом.

Далi минаю пляж i замерзле море. По крижанiй морськiй гладi гуляють Микола з Катериною, учнi мiсцевої школи. Перекидаємось кiлькома словами. Помiчаю, що їм важко спiлкуватись українською...

"Попри те, що в нас навiть садки на паперi україномовнi, насправдi з дiтьми українською нiхто не розмовляє, -- розповiдає Максим Бородiн, мiсцевий активiст. -- А якщо ми хочемо позитивних зрушень у мiстi, то починати треба саме з дiтей".

Мiсцевi розповiдають, що, попри тиск громадськостi, в навчальних закладах подекуди й досi працюють адепти "русского мiра", якi в лютому 2014 року закликали дiтей та батькiв виходити на проросiйськi мiтинги.

Бiля тренувальної бази футбольного клубу "Iллiчiвець" помiчаю кiлькох уболiвальникiв. "От пояснiть менi -- навiщо перейменовувати клуб? -- запитує мене пенсiонер Iван Андрiйович, з яким заводжу розмову. -- Причепилися вони з тiєю українiзацiєю! Усе життя був "Iллiчiвець". Краще б пенсiї пiдвищили, цiни знизили, а не з Iллiчем боролися б!"

"Багатьом таким пенсiонерам важко змиритися з думкою, що при владi вже не Янукович, -- каже пан Бородiн. -- I мiсцевi ЗМI, пiдконтрольнi Ринату Ахметову, пiдiгрiвають їхнi сумнiви. Адже коли вам розповiдають з усiх радiо- та телеефiрiв, газет, що в країнi хаос, процвiтає корупцiя, то ви задумаєтеся. Ще й цiни зростають щодня..."

У центрi Марiуполя поряд iз радянськими будинками -- надсучаснi склянi торговельнi центри. На кожному кроцi бачу "кава-мобiлi" -- автiвки, з яких продають гарячi напої.

Марiуполь пройшов через процес декомунiзацiї -- проспект Ленiна перейменовано на проспект Миру, прибрано пам'ятник "вождю". На кожному стовпi майорить український прапор, на ситi-лайтах -- нагадування вiд СБУ про небезпеку сепаратизму. У мiстi -- багато муралiв та графiтi на патрiотичну тематику: дiвчина у вiночку, слова з поезiй Василя Стуса, куплети з пiсень "Бумбокса", українськi воїни в одностроях рiзних часiв. Щоправда, останнiй, поряд iз мiсцевим шаховим клубом, хтось залив червоною фарбою...

"Це вже не вперше його псують якiсь вандали, -- каже перехожа, панi Марiя. -- Хай би собi було, кому воно заважає? Ми маємо пам'ятати свою iсторiю".

Спiлкуючись iз мiсцевими, помiчаю, що про вiйну вони говорять... наче з радiстю. Пiсля того як мiсто звiльнили вiд окупацiї, у Марiуполь переїхала бiльшiсть установ обласного значення. Сюди перенесли навчальнi заклади, мистецькi проекти, в розвиток мiста вкладають грошi.

"Нарештi молодь матиме що робити й не буде виїжджати з мiста, -- каже Максим Бородiн. -- У нас навiть житло стали будувати! А досi за 25 рокiв як такого будiвництва не вели. Тепер же до нас їдуть новi люди, цього року вiдкриють два новi вишi".

На схiдних околицях мiста й досi чути вибухи. Навiть того дня, як я прогулювався центром, пiд Марiуполем вiдбувався масований обстрiл Сартани - селища, що практично входить до складу мiста. "Люди досi бояться, що вiйна повернеться до нас, -- каже 25-рiчна Ольга, офiцiантка в ресторанi. -- Найбiльше ми хочемо миру".                     

Iлля КОНТIШЕВ

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter