Рiшення Олександра Косирiна пiти з футболу стало для уболiвальникiв справжньою несподiванкою. Йому ж лише 33 роки! Фани "Чорноморця" вiрили, що талант цього форварда допоможе їхнiй командi повернутися у прем'єр-лiгу. Пiдстави для цього були. Адже Косирiн у своїй кар'єрi забив 98 голiв, сiм матчiв вiдiграв у футболцi збiрної України, в сезонi 2004/2005 року став найкращим бомбардиром чемпiонату України у складi "Чорноморця". За бомбардирський хист i характерний зовнiшнiй вигляд Олександра в Одесi нарекли "Чорноморською акулою". І дане йому прiзвисько вiн пiдтверджував -- був справжнiм хижаком бiля ворiт суперника...

Про причини свого несподiваного рiшення Олександр Косирiн розповiв
кореспондентовi "Експресу".

-- Олександре, ваше рiшення пiти з футболу стало для багатьох сенсацiйним. Уболiвальники кажуть, що ще рiк-два ви могли пограти на високому рiвнi.

-- Мiг, але з ким? З ким грати? Сьогоднi на футбольнi теми я взагалi не хочу говорити. Менi це не цiкаво. Футбол для мене -- пройдений етап.

-- За роки кар'єри ви забили 98 голiв. Не було бажання забити ще два i "дотягти" до клубу Реброва i Шацьких?

-- Це лише числа, якi нiякого значення для мене не мають. Менi байдуже, скiльки я забив чи не забив. Футбол -- перегорнута сторiнка мого життя, про яку я не хочу згадувати.

-- Вашi слова не вкладаються у голову. Футболiст зненавидiв футбол. Такого в iсторiї цього виду спорту ще не було!

-- Останнi пiвтора року перебування у "Чорноморцi", спiлкування з
керiвництвом цього клубу вбили у менi будь-яке бажання думати про футбол. Мене вiд нього нудить. Можливо, за рiк-два я перехворiю, переживу, менi захочеться бачити себе у цiй грi. А сьогоднi люди, якi тримають "Чорноморець", якi там працюють, просто знищили у менi бажання бути футболiстом.

-- Чим будете займатися?

-- Є чимало невирiшених справ, напрацювань. Саме цим займусь найближчим часом. Про футбол думати нiколи.

-- Олександре, ви увiйшли в iсторiю українського футболу як автор найшвидшого голу в чемпiонатi. Знаєте про це?

-- Звiсно. Це було у 2005 роцi в матчi "Чорноморця" i "Металiста". Ми розiграли м'яч iз центру поля. Пiшов довгий навiс у штрафний майданчик. Захисник спробував скинути м'яч головою своєму голкiперу. Але той опустився на землю, i я одним дотиком переправив його у ворота харкiв'ян. Йшла лише дев'ята секунда гри. Швидше голiв в Українi ще не забивали.

-- Яку команду вважаєте рiдною?

-- (Задумався). Менi важко вiдповiсти на це запитання. Напевне, ту, яка дала менi путiвку у великий футбол. Це київське "Динамо". Найцiкавiше, що за "основу" киян я не зiграв жодного матчу, лише за дубль. Але робота з Лобановським дала можливiсть реалiзуватися у футболi.

Були хорошi команди -- "Торпедо" (Запорiжжя), "Металург" (Донецьк), в Iзраїлi вiдiграв чудово. Зрештою, в "Чорноморцi" менi вдались кiлька сезонiв. У цiй командi я став найкращим бомбардиром чемпiонату України. Але останнi пiвтора року перекреслили все добре, що було в Одесi. Тому я йду з
футболу. Я прийняв рiшення i змiнювати його не маю намiру.

Максим КАЧУРIВСЬКИЙ, Експрес