Купуючи воду в пляшках, ми зазвичай упевненi, що отримуємо якiснiший i безпечнiший продукт, анiж вода з-пiд крана. Вона не дає осаду, приємнiша на смак, кориснiша. Однак деякi дослiдники вважають, що це не зовсiм так.

Адже вода -- як живий органiзм -- не може зберiгатися увпляшках протягом тривалого часу без змiн. Так чи iнакше в нiй розмножуватимуться мiкроорганiзми. Щоб цього не сталося, виробники додають у воду консерванти. У результатi -- отримуємо зовсiм не ту живу воду...

З'ясувати ситуацiю "Експрес" спробував з Михайлом Кошельником, завiдувачем вiддiлу комунальної гiгiєни центральної санiтарно-гiгiєнiчної станцiї МОЗ України, Михайлом Куриком, професором, директором Українського iнституту екологiї людини, дослiдником впливу всiх видiв питної води на органiзм людини, та Iгорем Потаповим, головою ГО "Експерт".

-- Що змiниться для нас, споживачiв, iз набуттям чинностi нових стандартiв? Дехто критикує цей документ, вважаючи, що виробникам нав'язують консервацiю води для того, аби кiлькiсть мiкроорганiзмiв у нiй не пiдвищувалася протягом усього термiну реалiзацiї. А це, мовляв, псує її якiсть. Чи так це?

М. Кошельник: -- Я б сказав навпаки: виробникам простiше та вигiднiше додавати у воду консерванти, щоб збiльшити термiни реалiзацiї, а МОЗ обмежило це, аби вода вiдповiдала вимогам. У наказi, зокрема, регламентується використання для консервацiї бутильованої води дiоксиду вуглецю та срiбла. Якщо ж виробник додає iншi консерванти, має отримати дозвiл Держсанепiдслужби.

-- А якi саме консерванти додають до води? Чи можуть вони негативно впливати на здоров'я?

I. Потапов: -- Найчастiше використовують дiоксид вуглецю -- природний консервант, який створює бульбашки. Для людини вони цiлком безпечнi, хiба що мають подразнювальний ефект для шлунка. Ще одним поширеним консервантом є срiбло, яке має антимiкробний ефект. Але треба дуже чiтко дотримуватись дозування, адже в бiльших кiлькостях срiбло у водi може негативно впливати на органiзм. Зокрема, на вiтчизняних заводах безалькогольних напоїв мiнеральну воду знезаражують срiблом -- доза 0,2
мiлiграма та кубiчний метр.

Ще одним методом консервування води є дiя ультрафiолету пiд час видобутку, при цьому гинуть хвороботворнi мiкроорганiзми. Така консервацiя дiє до шести мiсяцiв зберiгання, тому додавати iншi консерванти невигiдно, то зайвi витрати.

-- I справдi всi виробники дотримуються цих вимог?

-- Не так давно ми перевiряли 18 зразкiв бутильованої води. В одному зразку рiвень радiацiї перевищував норму в 5 разiв. Як з'ясувалося, у воду додали забагато калiю -- його рiвень був у 10 разiв вищий вiд норми.

-- А чи мають рацiю тi скептики, якi називають воду в пляшках не "питною водою", а "питними консервами"?

М. Курик: -- Як науковець, я категорично проти додавання у воду консервантiв. Це не що iнше, як введення споживача в оману. Адже люди вважають, що п'ють живу воду, а насправдi утридорога купують питну консерву.

Не так давно на базi нашого iнституту перевiрили 17 марок фасованих вод, придбаних на ринку. Лише до двох iз них не було зауважень. Якiсть решти викликала досить серйознi сумнiви, а два зразки квалiфiкували як "вода низької якостi". Тобто, нiби й питна, але жодної користi людини не дає.

-- А, до речi, звiдки виробники беруть воду для розливу в пляшки? Адже неодноразово з'являлася iнформацiя, що бутильована вода -- та сама, що й у кранi, лише розфасована.

М. Кошельник: -- Згiдно iз законом "Про питну воду та питне водопостачання", воду для фасування можна брати як iз пiдземних, так i з централiзованих джерел питного водопостачання, пiсля чого вона пiдлягає обробцi для полiпшення якостi.

М. Курик: -- От про це я й кажу. Пропускаючи природну воду крiзь осмофiльтри, насичуюючи її консервантами, виробники вбивають саму сутнiсть води. Тобто, вона втрачає свою бiологiчну активнiсть та енергетику, перетворюючись у неживу рiдину.

Загалом близько третини фасованих вод у країнi можна зарахувати до низькоякiсних. Це так званi штучнi води, коли дистилят змiшують iз неорганiчними елементами. Це не питна вода, а фактично розчин.

Другий варiант -- так звана вода з-пiд крана, коли в пляшки заливають рiдину, взяту з централiзованого джерела водопостачання -- така сама йде до наших домiвок. За фiзичними характеристиками її з великою натяжкою можна назвати питною. Це омана споживачiв, але деякi виробники i цим не гребують... Насправдi, якiсної питної фасованої води на ринку України зараз украй мало.

Якiсну ж треба брати з глибоких пiдземних джерел юрського горизонту. От є свердловини, де iз 600-метрової глибини добувають цiнну природну воду. I пiдготовка такої до реалiзацiї має бути мiнiмальною, щоб вода не перетворилася у розчин.

-- До речi, науковцi з "C-crest Laboratories" (Канада) виявили, що 70 вiдсоткiв зразкiв фасованої води мiстять пiдвищений рiвень бактерiй. Багато ж людей думає, якщо воду розлили в пляшки, то вона стовiдсотково безпечна й чиста...

М. Кошельник: -- Власне, проблема мiкробiологiчного забруднення фасованої води є однiєю з найгострiших. Повна вiдсутнiсть мiкроорганiзмiв характерна лише для дистильованої води, а для iншої наявнiсть мiкрофлори є нормою.

Кiлькiсть мiкроорганiзмiв у природнiй живiй водi при зберiганнi може дещо збiльшуватись, i це також природне явище. Скажiмо, згiдно з нормами, загальне мiкробне число у водi при температурi 37 градусiв не повинно перевищувати 20 колонiєутворювальних одиниць (мiкроорганiзмiв, здатних до розмноження) на кубiчний сантиметр, при температурi 22 градуси -- не бiльш як 100 одиниць. Звiсно, йдеться про корисну мiкрофлору. Таких патогенних бактерiй, як кишкова чи синьогнiйна паличка, ентеровiрусiв тощо у питнiй водi взагалi не повинно бути.

-- То використання консервантiв -- це добро чи зло? I що вiдбудеться у пляшцi з водою, скажiмо, за рiк зберiгання?

I. Потапов: -- Навiть мiнiмальна кiлькiсть органiчних речовин у водi створює передумови для розмноження мiкроорганiзмiв, тому в деяких випадках консервування необхiдне. Iнша рiч, що вiдсутнiсть консервантiв у водi значно пiдвищує її бiологiчну цiннiсть, але ускладнює отримання якiсної та безпечної за мiкробiологiчними показниками води. Тож треба знайти баланс мiж користю та ризиками.

До речi, для бактерiологiчних показникiв не останню роль грає тара, зокрема матерiал, з якої виготовлено пляшку. Нинi фасовану воду розливають у ПЕТ-пляшки або тару з полiкарбонату. Останнiй матерiал використовують для великих 19-лiтрових бутилiв, i вона є безпечною, а от ПЕТ-пляшка (ємностi дрiбних розмiрiв) пiсля шести мiсяцiв зберiгання починає видiляти у воду певнi токсини. Зокрема бiсфенол А, що, як з'ясували захiднi вченi, викликає ендокриннi та гормональнi порушення.

Марина МОРОЗ, Експрес

* А як у них?

У директивi Ради ЄС "Про якiсть води, призначеної для споживання
людиною", вказано: щоб зберегти природнi мiнеральнi води у тому станi, в якому вони є в джерелi, їх не можна жодним чином обробляти. Натомiсть дозволена лише фiльтрацiя або обробка води повiтрям, збагаченим азотом (для вiдокремлення шкiдливих сполук залiза, сiрки, марганцю, арсенiю тощо).

На етикетцi повинна бути iнформацiя про хiмiчний склад, мiсце експлуатацiї i назву джерела, iнформацiя про будь-яку обробку. Вода з одного джерела з рiзними назвами й описами до розповсюдження заборонена.