ТЕХНОЛОГІЇ

На дні марсіанського кратера Сахеки вчені виявили невідомі рештки, які, на думку фахівців, належать кораблю прибульців.Як повідомляють іноземні ЗМІ, унікальна знахідка шокувала уфологів.

Іза Хруслінська: “Сьогодні Україна не потребує адвоката!”

06.10.2017 07:45
Іза Хруслінська: “Сьогодні Україна не потребує адвоката!”
Видатна польська публіцистка та громадська діячка про вивчення української мови, приховану енергію українців та небезпеку випускання джина

Іза Хруслінська, відома між іншим за книгами „Український палімпсест” (книга-інтерв'ю із Оксаною Забужко), „Господи, відкрий вуста мої” (книга-інтерв'ю із Йосифом Зісельсом), „Діалоги порозуміння”, „Wiele twarzy Ukrainy”, що понад 20 років бере активну участь у проектах польсько-української співпраці, україно-польському діалозі, підтримці української меншини в Польщі, отримала у 2016 році орден Президента України у 25 річницю Незалежності та премію капітули журналу “Ї” за інтелектуальну відвагу, нині ділиться своїми поглядами про Україну і розвиток діалогу між нашими державами.

- Як так сталося, що ви зацікавилися Україною?
 
- У захопленні культурою чи історією іншого народу завжди є якась ірраціональна частина, якась містика, щось таке, чого ми до кінця не знаємо. Але були в мене, звісно, і раціональні причини. У Парижі в 90-х роках, де я жила з 1983 року, була пов'язана з часописом “Культура” та Єжи Гедройцем, що був відомим прихильником польсько-української співпраці.

Після повернення до Польщі в 1996 році, я стала відразу розвивати співпрацю з Україною в моєму професійному житті та громадську діяльність, початково пов'язану зі співпрацею з Об'єднанням українців у Польщі, потім розширену - також на діалог польсько-український. Я мала велику честь співпрацювати в роках 2001-2004 з Яцеком Куроньом, великим другом України. Майже два роки я також працювала в Києві для Ради Європи, відповідала за здійснення плану дій у сфері медіа в Україні. З початку 2000 року всі мої публіцистичні та книжкові праці пов'язані з Україною, на сьогодні є вже 5 таких книжок.

- А як ви так добре вивчили українську мову?

- Коли після повернення до Польщі, я стала займатися Україною та приїжджала до вас, я вирішила, що хочу вивчити українську мову, щоб краще розуміти цю країну, її історію, культуру, людей. До цього українська мова мені просто дуже подобалася, і сьогодні, хоч я не говорю перфектно українською, однак, коли маю нагоду, - говорю з великою приємністю. Багато читаю, для мене особливо важливо зрозуміти українську історію,
переформатування української ідентичності в історичній та сучасній перспективі, пізнати українську культуру та літературу та спілкуватись з людьми, найбільшим добром України.

- А пам'ятаєте, як заговорили українською?

- У 90-ті роки я вже дружила із представниками Об'єднання українців у Польщі. І до сьогодні для мене всі справи української меншини в Польщі є дуже важливими, це громадяни Польщі української національності, і вони потребують підтримки. Зокрема в останньому часі. Десь із 2000 року стала вчити українську мову, до речі, не ходила на жодні курси. Домовилася із Петром Тимою, щоб він та інші члени ОУП розмовляли зі мною українською. Опісля у нас із Тимою з'явилася ідея книжки-інтерв'ю "Wiele twarzy Ukrainy" (Багато облич України).

І саме ці інтерв'ю, а особливо розшифрування текстів із диктофона, дуже мені допомогли у вивченні української. Перша книжка, яку я прочитала українською, це „Тисяча доріг" Марії Савчин - спогади дружини одного з останніх командирів УПА Василя Галаси, з яким, до речі, ми з Петром Тимою встигли зробити одне з останніх інтерв'ю.

- І як змінилася Україна з вашого першого приїзду?

- Уперше я приїхала в Київ у січні 1997 року. Пам'ятаю акцію „Україна без Кучми”. Згодом була спостерігачем на виборах 2004 року. Тоді я вибрала Сумщину. Ми взяли таксі й об'їздили цілу область, і ця поїздка для мене досі залишається одним із найяскравішиx спогадiв. У селах ми зустріли так багато сильних людей, справжніх патріотів України, які прийняли нас як друзів.
 
Згадую жовтень 2013 року, коли я в Києві о 5 ранку їхала в аеропорт. Таксист, молодий хлопець, коли дізнався, що я з Польщі, то цілу дорогу говорив лише про те, що ж станеться, якщо Україна не підпише угоду про Асоціацію із ЄС. Дощ, холод, ранок, і це був найбільший клопіт того простого хлопця.

Люди на вулиці, у крамницях, вдома говорять про те, що для них є важливим. Тому коли почався Євромайдан, це для мене не було несподіванкою, я не знала, звісно, що це так закінчиться. Але вся ця енергія, яка тоді спалахнула на Євромайдані, була під поверхнею,
тліла. Бо інакше цього б не сталося.

Ви знаєте, українці, вони такі, вони специфічні. Вони акумулюють, але коли треба, виходять, щоб боротися за свій народ, за країну, за самовизначення. Теперішня Україна після Революції Гідності, через війну Росії з Україною - це інша Україна, зокрема на
суспільному та громадському рівні. Прискорилися або почалися важливі процеси: розвиток політичного народу, відокремлення від російської спадщини та Росії, процеси декомунізації, наближення країни до ЄС, реформи. Я щаслива, бо Україна з так званого „об'єкта” стала i стає щораз сильнішим „суб'єктом” у Європі.

- І Польща була нашим головним адвокатом на міжнародній арені...  

- Я не є прихильником цього формулювання. Не вважаю, що Україна потребує адвоката! Коли ми говоримо, що хтось потребує адвоката, то вважаємо, що хтось є слабкий. Я не думаю, що сьогодні Україна є слабкою, це її громадяни довели на Євромайдані та захищаючи Україну від Росії! Україна може сьогодні бути сама своїм найкращим адвокатом! Продовжуючи реформи, розвиток демократії, ідучи в європейському напрямку, даючи шанс своєму громадянському суспільству на розвиток. Натомість, Україна потребує розумних сусідів, які були б її справжніми партнерами, a вона їхніми...

- І наш найближчий сусід і партнер - це Польща. Яким нині є діалог між нашими країнами?

- Польсько-український діалог та співпраця мають свої великі напрацювання протягом останніх 25 років, ніхто під кінець 80-тих не подумав би, що нам вдасться перейти такий довгий шлях так швидко. Це сталося завдяки співпраці на політичному рівні, завдяки спільному голосу церков: Греко-Католицької та Римо-Католицької, які наголошували багато разів на потребі нашого примирення та взаємного зрозуміння. A передовсім, завдяки співпраці та активності громадянських середовищ на рівні суспільства.

Сьогодні ми якось у контексті змін останніх майже 2 років забуваємо про ці напрацювання, які, до речі, тривають. Слід про це пам'ятати і як найширше інформувати суспільство про це.

Зокрема тому, звісно, що звикли до іншого, попередній діалог, який мав і свої складніші моменти, однак був послідовний, заступив великою мірою „монолог” польської сторони, яка накидає українській, зокрема у питаннях нашого спільного минулого, трагічного та складного, одну візію - свою. Але це не візія всіх поляків, про це також треба пам'ятати. Є багато людей, середовищ, є медіа в Польщі, які не акцентують цього підходу політиків та частини польського суспільства, а намагаються продовжувати попередні напрацювання і діалог.

Приведу результати соціологічних досліджень, опубліковані “Газетою Виборчою” десь у липні. Було 3 варіанти: як ви вважаєте, чи поляки завжди були жертвою у своїй історії в міжнародних конфліктах; не маю відповіді; були і жертвою, і несуть відповідальність за
злочини над іншими. Понад 50% вибрали цю останню відповідь.

Це показує, що досить велика частина польського суспільства на сьогодні має розуміння
складності нашої історії. Бо якщо глянути на історію Європи, то нема жодного народу, що був би тільки жертвою. Потрібен діалог, щоб розуміти ці складності, вивчити ці трагедії, щоб також рухатися вперед. Бо діалог потрібен передовсім нам - сьогоднішнім поколінням. Без нього ми не в силі творити ні теперішнього, ні майбутнього цієї частини Європи.

І ми маємо вже такий досвід, і він не одноразовий, і дуже свіжий. Коли українці та поляки були одні проти одного, то з цього користала третя сторона. І ми за це вже заплатили -- і українці, і поляки. З історії ХХ ст. знаємо, як легко випустити цього джина, а ось затримати набагато важче....

Надія ФЕДЕЧКО, Експрес
 

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

o

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter