ТЕХНОЛОГІЇ

Балкон – найпопулярніше місце для сушіння випраних речей. Такий вибір цілком логічний: чисте повітря надає речам свіжості і значно пришвидшує процес висихання.

Традицiя шикувати на останнi грошi та переїдати за столом дiсталася нам з дiда-прадiда

10.08.2017 13:08
Традицiя шикувати на останнi грошi та переїдати за столом дiсталася нам з дiда-прадiда

На весiлля -- бенкет у ресторанi, на похорон -- поминки в кафе. Випускний у садочку, у школi, у вишi, Новий рiк, Рiздво, Великдень, хрестини, день народження, пiдвищення, iменини, вихiд на пенсiю -- ну немає жодної знакової в життi подiї, яку б в Українi не вiдзначили пишним застiллям та рiками спиртного. То звiдки в нас, українцiв, ця манiя -- до органiзацiї пафосних святкувань та переїдання?

Про це газета Експрес веде розмову з академiком Степаном Павлюком, директором Iнституту народознавства НАНУ, Сергiєм Ципишевим, заступником директора Музею народної архiтектури та побуту, Христиною Твердохлiбовою, психологом, та Надiєю Матчук, лiкарем-дiєтологом.

-- Чому в Українi заведено влаштовувати пишнi застiлля з приводу i без?

С. Ципишев:

-- Традицiя гучних застiль походить ще з княжих часiв. Справжнiм прикладом марнотратства були князi. На їхнiх столах їжi завжди було надмiр. Менш заможнi намагалися наслiдувати владоможцiв i теж святкувати на широку ногу.

-- З яких приводiв українцi влаштовували святкування?

С. Павлюк:

-- Найчастiше -- з приводу церковних, календарних свят чи по закiнченнi будiвництва хати або ж збирання врожаю. Оскiльки часто в таких справах брало участь пiвсела, господар частував кожного наїдками. Теперiшнi ж приводи для застiль -- ювiлеї, днi народження -- з'явилися вже у ХХ столiттi.

С. Ципишев:

-- Влаштовували частування також у випадках масштабної сварки, мiж родами, наприклад. Спiльне споживання їжi об'єднує людей. Тому, якщо була перспектива весiлля мiж молодятами, чиї родини не дуже ладнали, котрась iз сiмей влаштовувала спiльну трапезу. Так само залагоджували давнi сварки.

-- Який був бюджет таких свят?

С. Павлюк:

-- У гривнях не вимiряєш, самi розумiєте. А фактичний бюджет був -- "забирайте все, тiльки дайте посвяткувати". Люди вiддавали останню сорочку: зверталися до лихварiв, закладали майно, житло, землю... Особливо пiсля весiль господарi часто залишалися в страшних боргах та не могли розрахуватися. Лихварi їх безсердечно карали й обдирали до нитки. Також вважалося нормальним вiддати на забаву щось iз власної худоби, птицi.

-- Чому ж тодi запрошували так багато гостей, коли господарi наперед знали, що з боргiв не вилiзуть?

С. Павлюк:

-- Кiлькiсть гостей залежала вiд населеного пункту. Якщо село було маленьким, господарi могли покликати й усiх односельцiв, якщо ж велике -- гостями були найближча рiдня та сусiди. I все ж кiлькiсть людей на святкуваннi залежала вiд заможностi господаря. Та якщо це було весiлля -- закликали сотнi гостей. На церковнi свята запрошували часто людей iз сусiднiх сiл. Це було приводом зустрiти друзiв та родичiв, яких не побачиш просто в будень. Зазвичай на таких почастунках було вiд 7 до 20 осiб.

С. Ципишев:

-- Ба бiльше, у деяких регiонах святкування розтягувалося на мiсяцi! На Чернiгiвщинi, якщо на весiллi були дванадцять родiв, гостi щонедiлi ходили до кожного з них, а тi мусили накривати на стiл. Тож одне весiлля святкували дванадцять тижнiв, тобто три мiсяцi! А на Гуцульщинi була й навiть досi є традицiя кликати на весiлля все село, присiлки й навiть подорожнiх. Почастувати перехожого вважалося доброю прикметою. Українцi вiрили, що так наступного року Бог благословить їх i дасть ще бiльший достаток.

-- Чому українцям так полюбилися гучнi свята?

С. Ципишев:

-- Серед звичайних українцiв це було своєрiдним маркером успiху, показником добробуту сiм'ї. У дiвчат iз заможних сiмей був бiльший шанс вдало вийти замiж, у чоловiкiв та хлопцiв -- мати шану в селi.

Х. Твердохлiбова:

-- I колись, i тепер люди наготовлюють гори страв, загрузають у боргах, щоб органiзувати королiвський бенкет. Це не так хизування, як запит на пiдтримку гостей: бачите, як я все органiзував, я молодець, я успiшний, правда? Така особливiсть усього слов'янського населення.

-- Звiдки ж взялася традицiя переїдати на застiллях?

С. Павлюк:

-- Тут перевести стрiлки на сиву давнину не вдасться. Тодi була неписана норма -- не об'їдатися. Усi одне одного знали й розумiли, що господар дуже багато грошей вклав у наїдки. Тому з поваги кожен намагався триматися мiри. Та й можливостi аж такої тодi не було. Бо на великих святкуваннях, як-от весiлля, був тiльки один стiл, а за нього по черзi сiдали гостi. Однi частувалися -- iншi веселилися. "Столи" тривали недовго, максимум годину. Гостi їли, дякували господарям i поступалися мiсцем iншим. А вже потiм, коли всi почастувалися, господар мiг закликати когось повторно.

Х. Твердохлiбова:

-- Науково доведено, що дiти, якi перебувають в утробi матерi, яка недоїдає, пiсля народження будуть схильнi до переїдання. А ми всi внуки i внучки людей, якi пережили вiйни та Голодомор. У нашiй культурi є патерн поведiнки - потрiбно з'їсти все, не можна залишати їжу на тарiлцi, бо завтра її вже може не бути.

Друга причина в тому, що ми сублiмуємо -- тобто багато потреб замiнюємо саме їжею -- потребу в любовi, безпецi, заспокоєннi. Що робить бабуся чи мама, коли дитина засмучена? Готує щось смачненьке. Це наш спосiб виявлення любовi.

Н. Матчук:

-- Варто просто подивитися, як поводимося ми, коли маємо доступ до меню "все включено" ("олiнклюзiв"). Українцi їдять за принципом "усього i якнайбiльше". За статистикою, тiльки 23 вiдсотки європейцiв ще щось їдять пiсля вечерi. А ми як? Пiзно приходимо з роботи i починаємо гастрономiчнi рейди.

-- Чи можна викоренити в українцiв звичку переїдати?

Х. Твердохлiбова:

-- Варто було б почати хоча б з того, щоб не привчати дiтей переїдати! Батькам слiд було б перестати втiшати дитину, коли та розiб'є колiно, чупа-чупсом чи шоколадкою. Краще обiйняти своє маля, розказати казку, одне слово, придiлити увагу. Тодi в дитини не буде випрацьовуватись стереотип "якщо менi погано -- я їм солодке".

I кличте гостей на забаву не ввечерi, а хоча б о годинi четвертiй пополуднi. Тодi сидiтимуть усi за столом аж нiяк не до пiвночi! А з приводу меню правила простi: якщо вже частуєте м'ясними стравами, то поряд нехай стоять наїдки з овочiв та фруктiв. Мiнiмум солодких вод та спиртного -- i бiльше свiжих сокiв, узварiв. А мiж основною їжею та солодким зробiть паузу хоч тридцять хвилин, нехай шлунок трохи вiдпочине.

Iнна КУЧЕР

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter

Реклама


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter