ЦІКАВО

Коли на літо у містах відключають гарячу воду, в опікових віділеннях більшає пацієнтів. Яку першу невідкладну допомогу варто надати потерпілому, який ошпарився чимось гарячим, і чого категорично робити не можна?
Нігтьові пластинки починають жовтіти, якщо постійно фарбувати їх лаком. Виглядають такі нігті не дуже гарно, але все можна змінити.
Особливо корисний цей комплекс вправ тим, у кого сидяча робота, а також у кого болить поперек, хребет, нирки.
Співачка приємно здивувала шанувальників новим образом.
18% одружених людей коли-небудь зраджували партнеру, а 4% роблять це регулярно, - свідчать результати дослідження американських учених. При цьому 80% опитаних вважають, що зрада -- це погано і неправильно, а 99% чекають вірності від свого партнера.

ТЕХНОЛОГІЇ

Компанія Google представила технологію AutoML для створення нейромереж нейромережами. На конференції I/O 2017, Google розповів про технології AutoML, яка дозволяє одним
Prestigio Multipad Visconte V — один із найдоступніших на українському ринку планшетних комп'ютерів, виконаних у форм-факторі «трансформер».
Пропонуємо вам детально розглянути його характеристики, виявивши сильні і слабкі сторони. Це допоможе з'ясувати, чи справді цей гаджет виправдовує свою ціну.Плюси

Психолог пояснює, чому деякі пари не хочуть мати дітей

17.02.2017 16:41
Психолог пояснює, чому деякі пари не хочуть мати дітей
Чи можуть бездітні пари бути щасливими? Чайлдфрі -- це данина моді, а чи свідомий вибір? Чи безпечне штучне запліднення і сурогатне материнство?

На цi запитання вiдповiдi "Жіночому пораднику" дає психолог Ольга ПЕРЕКОПАЙКО.

Третій зайвий?

-- Пані Ольго, чайлдфрі -- це данина моді, власне неготовність
народити дитину, пошук причин, через які народження дитини
неможливе чи це все-таки свідомий вибір?

-- Чайлдфрi (childfree) -- це певна субкультура та ідеологія, яка
характеризується свідомим небажанням мати дітей, її основна ідея
-– відмова від батьківства заради власної свободи. За своєю суттю
поняття бездітність і чайдлфрі -– відмінні. Якщо у першому випадку
діагноз ставлять лікарi, то у другому -– це власний вибір
особистості з переконанням того, що відсутність дітей є
прерогативою розвиненого суспільства.

Причини, які призвели до появи такого світогляду, досить різні й
суто індивідуальні. Та все ж таки можна виділити певну
узагальнену типологію чайлдфрi. По-перше, дітей сприймають, як
зайвий клопіт, що заважає втішатися життям. І суть не в
тому, що діти їм не подобаються, а в тому, що дуже добре жити
без них. По-друге, вороже ставлення до дітей та до всього, що
пов’язане з процесом народження та вигодовування.

У будь-якому разі слід усе-таки з повагою ставитися до
сiмей чайлдфрi, їхніх поглядів та переконань. Навіть у Сімейному
кодексі України написано: "Кожна особа має право на повагу до
її сімейного життя", а отже і до поглядів стосовно того, якою
сім’я має бути.

-- Пані Ольго, що б ви порадили як психолог подружжю, коли причиною
бездітності є діагностоване непліддя, а не відмова ставати батьками?

-- Насамперед прийняти той факт, усвідомити, що таке справдi
може бути. Що у житті є багато цінностей і пріоритетів. А
батьківство -— одна складова всього розмаїття. Неймовірно,
але дуже часто стається так, що коли подружжя "відпускає"
ситуацію, так би мовити, розслабляється, тоді відбуваються
дивовижні несподівані речі й навiть вагiтнiсть. Будь-які події у
нашому житті даються нам для чогось, навчають нас, відкривають
нові горизонти, розширюють наше "Я". Якщо справдi є життєво
важлива потреба у батьківстві -- ніхто не скасовував процес
усиновлення. Спитайте самі у себе і постарайтеся бути максимально
щирими: "Для чого вам дитина?" і "Для чого вам дається час, коли
немає дітей?"

-- З якими психологічними проблемами стикаються бездітні пари? 

-- Навряд чи це можна назвати проблемами, радше ситуаціями, адже є
пари, які свідомо відкладають батьківство або ж уникають його. Йдеться 
насамперед про постійні розпитування батьків, родичів, друзів, коли ж вони нарешті втiшать їх нащадками. А що наше суспільство не досить тактовне
у цьому сенсі, то такі запитання виникають часто, і зацікавлена особа у
відповідь хоче почути конкретну дату або побачити ласкаву усмішку. Та
коли це повторюється у сто п’ятий раз, то і на грубість можна
наразитися. Однолітки, друзі, брати, сестри, які вже мають дітей, дуже
часто можуть натякати, а то і відверто говорити: "Ось у вас немає дітей,
то ви нас і не розумієте", -- нарікаючи на те, що бездітним набагато легше і
т. ін. У зв’язку з чим виникає бажання зводити до мінімуму зустрічі й
розмови з такими людьми. Навіть фраза "а що, у вас не
виходить?" не додає позитивного настрою парі. 

Не секрет, що обстеження у лікарів -- процедура не з приємних, 
до того ж вони досить дорогі. Щоразу, йдучи на огляд бездітна пара має величезну надію, та коли вони знову чують "ні", з'являється розчарування, відчуття безсилля,  
широкий спектр негативних відчуттів, що впливають на психологічний та й фізіологічний стан людини.

Дзеркало душі

-- Чула термін "психологічне непліддя". Що це таке?

-- Це підсвідома неготовність народжувати і виховувати дітей або
ж її протилежність -— нав'язлива думка про материнство
(батьківство). Може бути безліч причин, навіть найнеймовірнiших.
Наприклад, мама розповідала дітям, яким тяжким був час її
вагітності, які пекельні муки довелося пережити при пологах тощо.
Тому вже у дорослому віці діти згадують тiльки негативне з тих
розповідей, і непліддя стає захисною реакцією.

А бувають iнфантильнi подружжя, якi не готові брати на
себе відповідальність -- і моральну, і фінансову.

Iнша причина -- коли діти вимушені піклуватися про хворих (лежачих) батьків. Тоді батьки з дітьми міняються ролями, і молодому поколінню не потрібно мати своїх
дітей, адже вони цю функцію вже виконують (приймають рішення,
розпоряджаються фінансами, розв'язують побутові проблеми).

Коли старших дітей батьки змушують брати відповідальність за
молодших, виховувати їх, то на підсвідомому рівні старші вже
поставили собі відмітку, що батьківську функцію вони виконали.

А можливо, жінка чи чоловік не впевнені у партнері й просто 
не можуть зважитися на батьківство.

Таке непросте рішення

-- А чи може штучне запліднення або ж сурогатне материнство 
бути виходом із ситуації?

-- "Виходом" може бути, але треба пам'ятати, що “вхід” залишився, і
психологічна причина досі не усунеана, не пророблена, не усвідомлена.
Важливо розуміти, як батьки самі ставляться до факту штучного запліднення
чи сурогатного материнства. Адже буває, що цей факт ретельно
приховують, і у підсвідомості живе почуття провини, сорому, невпевненості
за таке рішення.

Чудово, що в сучасному світі штучне запліднення може зробити щасливими
багато людей. Оснонве, щоб батьківство не було формальним плюсиком у
вирівнюванні психологічного емоційного стану.

-- У чому небезпека сурогатного материнства для подружжя, яке чекає 
народження дитини, і для сурматері?

-- Небезпека у тому, що всі учасники цього процесу можуть жити 
тривалий час з відчуттям страху, із хвилюванням. Майбутні батьки довірили
найдивовижніший процес у світі -- вагітність та пологи -– чужій
людині. І абсолютно ніхто не може гарантувати, що в сурматері не
прокинеться материнський інстинкт і вона не залишить собі дитину. 
У жінки, яка віддала свою яйцеклітину, може розвинутися комплекс неповноцінності з приводу того, що вона не виношує (не здатна) дитину дев’ять місяців. У такому випадку надзвичайно важлива підтримка чоловіка і усвідомлення того, що коли вони разом прийняли таке рішення, несуть за нього відповідальність, то це лише зміцнює почуття між батьками.

-- Пані Ольго, а що ви скажете про всиновлення? 

-- Тут також є свої плюси і мінуси. Діти, які живуть у дитячих
будинках, притулках, потребують турботи, захисту, любові, опіки
набагато більше, ніж діти з родинами. І це справдi щастя для
дитини -- відчути затишок домівки, показати, що дива мрожливі й вони
потрібні. І в усі часи до усиновлення ставились з повагою. Та
коли починається буденність, побут, батьки переважно
стикаються з тим, що не розуміють вчинків прийомних дітей.

Спочатку така спокійна дитина стає некерованою, або життєрадісна
малеча з притулку стає понурою та замкненою. За якийсь час
можуть проявитись генетичні недуги, а дідусів і бабусь
немає, щоб розпитати, які хвороби були у попередніх поколінь. 

Буває, діти дізнаються, що усиновлені, вже у дорослому віці, i це стає ще бiльш травматичним. Скажiмо, у мої практиці був випадок, коли на весіллі одна родичка пацієнтки у  нетверезому стані повідомила нареченій, що вона з дитячого будинку...
Від ризиків ніхто не застрахований, і зробити щасливою усиновлену дитину – це неабияка праця і неймовірні відчуття.

-- Чи може сім’я без дітей бути щасливою? Які плюси та
мінуси шлюбу без дітей?

-- Я думаю, що кожна сім’я сама повинна вирішити, бути їй щасливою чи ні,
і від чого це залежить. Людям властиво так думати: я буду щасливий лише тоді, коли відбудуться певні події або ж складуться бажані умови. Так ми відкладаємо життя на потім і не насолоджуємось тими митями, що проживаємо "тут і тепер". Все у природі пов’язано, і нам не завжди зрозуміло, як саме. Можливо, саме від відчуття щастя на щодень, без усіляких "якщо" і "але" ми можемо ставати батьками всупереч
словам лікарів.

А стосовно плюсів та мінусів шлюбу без дітей, то те, що для одних людей може бути великою радістю, для інших стає карою небесною. Наприклад, кар’єрне зростання для однієї жінки (а все ж таки декретна відпустка може стати тимчасовою перепоною) є бажаним та довгоочікуваним, а для іншої соціальна активність може бути катастрофічною. І, звісно, це не може не позначитися на сімейних стосунках.

Пам’ятайте, що можливо все, а на неможливе просто потрібно трохи більше часу!

Оксана МОКРІЄНКО
 

За матеріалами сайту Жіночий порадник

Цікаво? Поділіться з друзями в соціальних мережах:

b

Знайшли помилку в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть Сtrl + Enter


Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише з активним гіперпосиланням на http://www.expres.ua

© ТзОВ "Редакційні системи"

Система Orphus

Знайшли помилку в тексті?
Виділіть її мишкою і натисніть
Сtrl + Enter